Про Український Фонд Підтримки Підприємництва

Архив рубрики: ‘Міжнародні фінанси’

Державне регулювання руху капіталів. Роль регулятора торгового балансу належала державі, що здійснювала активну протекціоністську політику щодо грошових потоків. В основу цієї політики покладались принципи, сформульовані Томасом Моном (1571- 1641), Девідом Юмом (1711-1776 ) та Джоном Ло (1671-1729):
- експорт товарів та послуг є необхідною передумовою збільшення припливу грошей у країну;
- експорт дорогоцінних металів прямим наслідком має збільшення виробництва та експорту товарів;
- імпорт капіталу у формі іноземних інвестицій або прибутків від інвестицій за кордон чи іноземних позик означає зростання виробництва й обсягів майбутнього експорту товарів; Подробнее »

Питання стимулювання державою припливу іноземних інвестицій найгрунтовніше висвітлено в працях німецьких меркантилістів (камералістів) – Людвіга фон Зекендорфа (1626-1692), Погана Бехера (1625-1685), Фічіппа фон Горніга (1638-1712). Особливості історичного розвитку Німеччини зумовили певну своєрідність поглядів камералістів на способи збагачення країни. Уже в ранніх працях камералістів товарне виробництво розглядається як важлива передумова розвитку торгівлі і припливу грошей у країну, а політика держави визнається визначальним чинником цього процесу.
Інвестиційний клімат. Подробнее »

Горніг доповнює його вказівкою на те, що для іноземного інвестора в країні мають бути створені винятково сприятливі умови. Єдиним допустимим обмеженням щодо іноземного інвестування може бути заборона або обмеження репатріації прибутків та вивозу необробленої сировини. Крім суто економічних, Горніг передбачає низку інших заходів, що сприятимуть імміграції заможних іноземців разом з їхніми капіталами та виробничими навичками, а саме: надання в користування державних земель та будівель з можливістю викупу за отримані прибутки, пільгових умов навчання їхніх дітей у державних навчальних закладах та ін. Подробнее »

Розвиток капіталістичних відносин призвів до занепаду меркантилізму. На мануфактурній стадії капіталізму меркантилізм перестає відігравати провідну роль. На перший план висуваються проблеми виробництва. Меркантилізм на пізній стадії розвитку сам, власне, підготував перехід від жорсткого управління державою економічними процесами до саморегулювання останніх, адже економічно зміцніла буржуазія намагалась позбутись державного контролю, уповні реалізувати приватні інтереси.
Рекомендації меркантилістів уже не сприяли вирішенню приватних економічних проблем буржуазії, а протекціонізм почав заважати вільному переливанню капіталів, розширенню ринків збуту, вільному доступу до ринків сировини. Подробнее »

Петті виступає як основоположник трудової теорії вартості, на основі якої він робить низку цікавих висновків щодо самої природи багатства:
. – суттю багатства є створення вартості;
- основні чинники створення вартості – це праця і земля;
- вартість відрізняється від ціни, яка визначається затратами праці та попитом і пропозицією;
- різниця між ціною і вартістю є основою нагромадження та інвестицій; Подробнее »

У той самий час, коли в Англії вже закладалися основи нової економічної теорії, у Франції все ще неподільно панував меркантилізм. Кольбер розглядав сільське господарство, як основне джерело покриття витрат держави та інвестування суспільних потреб. Країна дотримувалась політики протекціонізму, було встановлено низькі ціни на хліб, заборонено його експорт. Це мало забезпечити промисловість країни дешевою робочою силою і підвищити її конкурентоспроможність на зовнішніх ринках. Подробнее »

На думку Буагільбера, інколи існує необхідність розвивати ті види виробництва, що не дають прибутків негайно. Тоді саме цей процес має забезпечувати держава за рахунок отримуваних податків. Вільне ціноутворення уможливить відшкодування цих витрат державі без перекладання їх на більш дохідні галузі.
Усупереч меркантилістам, які вважали гроші єдиним видом багатства і синонімом капіталу, Буагільбер вбачає в них лише засіб полегшення обміну. Подробнее »

Кене не ставив у центр дослідження проблему розмірів і напрямів використання чистого продукту. Однак уже перша спроба визначити процеси інвестування як об’єктивно зумовлені, дала йому змогу зробити висновок, що інвестиції є необхідною умовою збагачення суспільства. Напрями інвестування Кене визначає цілком однозначно: на його думку, справжнє збагачення країни пов’язане з інвестиціями в сільське господарство.
Міжнародна міграція капіталів. Подробнее »

Реалістична теорія процента пов’язана також з іменами Кантільона і Юма. Як і Тюрго, вони вважали, що існує залежність між грішми і ставкою процента: збільшуючи кількість грошей в обігу, можна понизити ставку процента. Але тоді зростуть ціни і для розвитку виробництва необхідна буде більша кількість грошових інвестицій. Попит на гроші спричинятиме зростання ставки процента.
Але в цілому вони не ставили процентну ставку в абсолютну залежність від кількості грошей в обігу. Вони вважали, що збільшення пропозиції грошей призводить до зниження ставки процента лише тоді, коли ці гроші потрапляють до рук підприємців, котрі їх заощаджують та інвестують. Коли ж гроші потраплять до рук землевласників, вони будуть непродуктивно спожиті, а зростання споживчого попиту спричинятиме попит на гроші, отже, підвищення процентних ставок (згодом цей зв’язок назвали «ефектом Кантільона»). Подробнее »

Рух капіталів між країнами відбувається, на думку Тюрго, тому, що доходи (у тому числі й процент) на капітал у різних країнах різні.
Саме праці Тюрго стали остаточним підсумком тих поглядів на якісну природу капіталу та інвестицій, які набули дальшого розвитку у пізніших авторів і лягли в основу ліберальної інвестиційної теорії, а саме: Подробнее »